МАЗУ́Н, а, чол., розм. Те саме, що пестун; улюбленець. Чи батьків синок, чи материн мазун (Номис, 1864, № 9310); Ото під таким доглядом і ріс Пилинко, піднімався на ноги і став мазуном своїм і чужим (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Оверко — той, звісно, дівочий мазун, зрідка коли приложиться до чарки (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 164).
МАЗУН
Тлумачення слова