МАЖО́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до мажору (у 1 знач.), який ґрунтується на ньому. Є в українській народній музиці багато й мажорних мелодій (Історія української музики, 1922, 82); У засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (Андрій Головко, Літа.., 1956, 199); Музика била на нього струєю грайливих, іскристих, мажорних акордів (Юрій Смолич, II, 1958, 37); * Образно. Буде все мажорний лад, Бо звелів уже уряд, Щоб голодні жебраки Веселились залюбки (Володимир Самійленко, I, 1958, 239).
2. перен. Бадьорий, радісний. Рашель пише мені досить часто, листи милі, але як завжди короткі, настрій досить мажорний (Леся Українка, V, 1956, 112); Йому кожен.. здавався в такий мажорний ранок добрим другом (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 220).