МАЖОРДО́М, а, чол.
1. заст. Старший служник у багатому панському домі; дворецький. Вусатий мажордом вказав капітанові на сходи (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 8).
2. У Франкській державі V—VIII ст. — особа, що займала найвищу державну посаду.