МА́ТУШКА, и, жін., розм., заст.
1. Дружина священика; паніматка. Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків,.. про пяницькі бенкети,.. про попівен, попів, матушок… (Панас Мирний, I, 1954, 340); — Та чого ж ти стоїш ту мою? — закричала матушка до о. Ананія. — Треба бігти, о господи! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 15).
2. Черниця. Благочинних матушок, Оврамію та Феонію, вона [ігуменя] прохала підтримувати Софію своїм авторитетом (Іван Микитенко, II, 1957, 394).