МА́СЛЯНКА, и, жін.
1. Рідина, що залишається після збивання масла з вершків, сметани; сколотини. Припав циган до маслянки, ..Аж тут кума вареники З печі висуває (Степан Руданський, Тв., 1956, 118); І за стареньке шмаття з паненят для малих дітей, і за маслянку від панських корів, за все випадало [Білашисі] не раз «послухати» панів, коли не роботою, то чим іншим (Леся Українка, III, 1952, 636).
2. Те саме, що масельничка. Ввійшла в світлицю горбата Килина й винесла на тарілці дві тонесенькі скибки паляниці та з ложку масла в маслянці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 44); Сметану, хрін з оцтом до закусок подають у соусницях, а вершкове масло — в маслянках або на пиріжковій тарілці (Українські страви, 1957, 395).
3. Те саме, що мастильниця 2. — Він, бачите, був в апаратній.. Держав маслянку, а шестерня раптом і того… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 48); Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, ..відгвинчував ослаблі гайки, заливав мастилом маслянки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 58).
4. розм. Мергельна глина. — Та захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (Андрій Головко, II, 1957, 96).