МАРИКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (Іван Франко, I, 1955, 214); — Як собі хочеш, а я за тебе не полізу в це діло… Проґавиш, то на себе марикуй (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 540).
МАРИКУВАТИ
Тлумачення слова