МАРТЕ́Н, чол., мет.
1. род. а. Те саме, що Мартенівська піч (див. мартенівський). Домна дає чавун. Чавун іде в мартенівські печі. Мартени дають сталь (Остап Вишня, I, 1956, 332); Біле полум’я в мартені знову загуло на повну силу (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 13).
2. род. у. Те саме, що Мартенівська сталь (див. мартенівський).