МА́РШАЛ, а, чол.
1. Військове звання, вище за генеральське, що його надає Президія Верховної Ради СРСР видатним особам найвищого командного складу, а також особа, яка має це звання. Початок параду гримить.. Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал (Микола Бажан, Роки, 1957, 258); Німці тікали з вогневої. Це ще піддало Чернишеві сили, такої сили, що, здавалось, його не міг би тепер зупинити наказ самого маршала (Олесь Гончар, III, 1959, 119).
2. Найвище військове звання або чин у деяких чужоземних арміях; особа, що має таке звання або чин. — Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 458); Він уявляв себе мало не маршалом Манштейном, який одним розчерком пера спрямовує в бій свої танкові дивізії (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 184).
3. дорев. Те саме, що маршалок 2. Головою цілого повіту бував теж-таки виборний дворянами маршал, пізніше — предводитель дворянства (Панас Мирний, I, 1949, 207); Дехто, мабуть, шкодував, що прийняв запрошення на іменини до повітового маршала і потрапив у пастку (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 18).