МАРНОТРАТНИК

МАРНОТРАТНИК, а, чол. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. — Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише гринт на тебе, бо його ще не один ошукає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125); — Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (Олесь Гончар, II, 1959, 38);  * Образно. Марнотратник життя, Краньцовський [герой повісті Л. Мартовича] ні разу не подумав навіть над тим, звідки беруться, ким і як творяться ті блага, якими він так байдуже розкидався (Жовтень, 2, 1956, 102).