МАРНОТРА́ТЕЦЬ, тця, чол. Те саме, що марнотратник, її чоловік був пияк і марнотратець (Ольга Кобилянська, II, 1956, 89); * Образно. Рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 83).
МАРНОТРАТЕЦЬ
Тлумачення слова