МАРНОТА́, и, жін. Абстр. ім. до марний 1 3; марність, суєтність. [Мартіан:] Не заслужив я слів таких від тебе. Се просто марнота й дрібна досада в тобі говорять (Леся Українка, III, 1952, 279); Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (Максим Рильський, III, 1961, 274).
♦ Марнота марнот — те, що не має ніякого значення, цінності; суєта суєт.
МАРНОТА
Тлумачення слова