МАРНОДУМ, а, чол., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми. [Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 512); В його словах Стадницький вчуває не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність. «Зверхність ідеалів бідніших, — недоброзичливо визначає в думці.. — Марнодум» (Михайло Стельмах, I, 1962, 37).
МАРНОДУМ
Тлумачення слова