МАРМУРОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мармур. На синім морі стоїть камінь мармуровий (Павло Чубинський, V, 1874, 31); Я пам’ятник собі поставив нетривалий — Не з міді гордої, не з мармурових брил (Максим Рильський, I, 1956, 98);
// Зробл. з мармуру або облицьований ним. Найбільше розводився Хоцінський про князя, про те, який в його золотоверхий палац, які в тому палаці покої, зали з мармуровим помостом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 158); Мармурові скрині над значними покійниками .. пообсипались та завалились від часу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 121); Лукії добре видно графський садок з білими мармуровими статуями (Олесь Донченко, III, 1956, 44).
2. перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо). На мармуровім чолі лежать не дитячі думи (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 7); Раптом у прочиненому вікні другого поверху.. вияснилось проти місяця мармурове обличчя Ярини (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 339);
// Який кольором, малюнком нагадує мармур. Жерла прокурених труб підпирали мармурові хмари (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 545);
// Зробл. під мармур. Мармурова палітурка.