МАРКІ́З, а, чол.
1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась. Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Тарас Шевченко, II, 1953, 159); До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (Іван Кочерга, II, 1956, 175).
2. іст. Те саме, що маркграф.