МАРЮ́КА, и, жін. Збільш. до мара 2. Боявся [капітан] станути, зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (Іван Франко, VI, 1951, 426); * У порівняннях. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав [Сербин] — насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь якоюсь марюкою та людей полоха (Степан Васильченко, III, 1960, 25); Горобець знайшов собі найкраще місце: він поліз у піч. Вимазавшись сажею, він визирнув потім брудний, як марюка (Іван Микитенко, II, 1957, 444).
МАРЮКА
Тлумачення слова