МАНЖЕ́Т, а, чол. Те саме, що манжета. — Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); Рука ніби дитяча, але білий м’який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 140).
МАНЖЕТ
Тлумачення слова