МАНУ́ТИ, ману, маниш, недок., перех., діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 29);
// безос. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Панас Мирний, IV, 1955, 207).
МАНУТИ
Тлумачення слова