МАНТИ́ЛЬЯ, ї, жін.
1. В іспанок — покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей. * У порівняннях. Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249).
2. заст. Коротка жіноча накидка без рукавів. Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 30); * У порівняннях. Обруси молодиці напинають на плечі, як мантильї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 402).