МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (Марко Кропивницький, II, 1958, 431); Час від часу зупиниться якийсь [косар] і давай мантачить притуплене лезо коси (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 205).
МАНТАЧИТИ
Тлумачення слова