МАНТА́ЧКА, и, жін. Вузький дерев’яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа — бере [козак] косу, За шаблю — мантачку (Іван Манжура, Тв., 1955, 111); Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 90).
МАНТАЧКА
Тлумачення слова