МАНЛИ́ВО. Присл. до манливий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 25); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 36).
МАНЛИВО
Тлумачення слова