МАНЕ́Ж, у, чол.
1. Майданчик або закрите приміщення для верхової їзди й тренування коней. [Михайлов:] Щонеділі цар їздить на прогулянку в манеж і шлях його один — через Садову (Сава Голованівський, Драми, 1958, 261); * У порівняннях. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад, навздогін за Свирем (Петро Панч, II, 1956, 64);
// Приміщення для занять і змагань із легкої атлетики. Змагання мали відбутися у великому манежі, де було обладнано шістдесятиметрову бігову доріжку, яли для стрибків і штовхання ядра (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 306).
2. Арена цирку. — У мене є талісман щастя. Не вірите? Волосина з гриви берберійського лева, яку я підняв на цирковому манежі (Олесь Донченко, V, 1957, 223); Коли на манежі клоуни — в цирку панує веселий сміх (Літературна газета, 20.XII 1960, 4).
3. Невелика переносна загородка для дітей, які починають ходити.