МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Аж шусть! пан писар з командою: — Де ваш Левко мандрований? (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 303); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Яків Качура, II, 1958, 401).
МАНДРОВАНИЙ
Тлумачення слова