МАНДА́Т, а, чол.
1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред’явника. Гей, «пани».., Дай вам бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (Іван Франко, XIII, 1954, 186); Хоч ми і делегати фронту, маємо відповідні мандати, проте неорганізованим у лави прохід до.. Марсового поля був уже закритий (Іван Ле, В снопі.., 1960, 302); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (Василь Кучер, Голод, 1961, 327).
2. іст. Право на управління колишньою колонією Німеччини або частиною колишньої Османської імперії, яке Ліга націй надавала країнам-переможницям після першої світової війни.