МАМУ́НЯ, і, жін.
1. Пестл. до мама.. Жалібно кличуть дітоньки неньку: «Вставай, мамуню, стужа неначе» (Павло Грабовський, I, 1959, 315); І матуся моя усміхнеться мені. Моя мила далека мамуня (Володимир Сосюра, Вибр., 1944, 227).
2. перен., фам. Ласкаве звертання до жінки — дружини. — Знаєш, Маню, У городі тепер армяни [вірмени], Купи собі, мамуню, шаль (Тарас Шевченко, II, 1953, 220).