МА́МО́НА, и.
1. чол. У деяких давніх народів (сірійців та ін.) — бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах — злий дух, уособлення користолюбства. — Не можна разом служити богу й мамоні, — відповів дід (Іван Франко, IV, 1950, 195).
2. жін., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, обжерливість. — У панів така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з’їдять (Олекса Стороженко, I, 1957, 196).