МА́МКА, и, жін.
1. розм. Те саме, що мама. — Та чи вибачать мені мамка за все, що я накоїв? — думає Дмитрик (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 136); Отець помер, і хлопець сам зостався з матір’ю. Раз говорить він: «Мамко, розповім я вам новину» (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 32).
2. заст. Нянька, годувальниця (у 1 знач.). Бідна жінка радо йшла в мамки, хоч їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко, але що було робити (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); На лавах [у парку] сиділи мамки, няні в широких довгих спідницях і теплих куцинах з майбутніми громадянами на руках (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 369).