МАЛИ́ННИК, а, чол. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малинника, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (Іван Франко, VIII, 1952, 370); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 61).
МАЛИННИК
Тлумачення слова