МАЛОПОМІ́ТНИЙ, а, е.
1. Такий, якого майже не видно, важко помітити. Місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим, чарівним огнем (Степан Васильченко, I, 1959, 130); Біля кутків рота в нього з’явились малопомітні борозни (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 39).
2. перен. Який нічим не виділяється серед інших; рядовий, звичайний. Катерина хотіла довести світові, що тільки вона, одна вона — невродлива, малопомітна — матиме доктора Безбородька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 509); Розвиваючись до Великого Жовтня у виключно тяжких умовах, українська журналістика протягом століття перетворилася з малопомітного й маловпливового явища на явище великого суспільно-політичного значення (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 16).