МАЛОГОВІРКИ́Й, а, е. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний. Я й пізнати не міг того тихого, малоговіркого та задуманого хлопця, яким він був у Дрогобичі (Іван Франко, IV, 1950, 277); Не можна сказати, щоб Остап дуже заносився. Він тільки став малоговіркий (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 339).
МАЛОГОВІРКИЙ
Тлумачення слова