МАЛЮВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням малювати й малюватися 1. Пристав [Т. Шевченко] до маляра-диякона, маючи на думці навчитися малювати, бо до малювання ще змалечку мав велику охоту (Панас Мирний, V, 1955, 309); Чимало романтичних елементів трапляється в мовному малюванні портрета (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 496); [Марці я:] Жінки на Сході, може, й непогані, але, на жаль, вони збавляють вроду надмірним малюванням (Леся Українка, III, 1952, 178).
2. Те саме, що малюнок 1. Подер [керівник канцелярії], пошматкував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 313); Йому ще ніколи не доводилося спати на голландському ліжку, на чорному старовинному ліжку, широке узголів’я якого було заповнене малюваннями (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 336);
// Настінний живопис. Мені снився величний зруйнований храм; Обгорілії стіни не мали дахів, Малювання пропало від диму й від плям (Володимир Самійленко, I, 1958, 114).
3. збірн., рідко. Картини, малюнки. Гарним малюванням стіни обвішані (Словник Грінченка).