МАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до малювати. В хаті мило та любо глянуть: лавки й столи липові, образи киянські [київські], хороше мальовані, позапинані рушниками вишиваними (Марко Вовчок, I, 1955, 58); Часом хтось із севастопольців забігав сюди [у церкву].., де стояли наспіх мальовані образи (Василь Кучер, Голод, 1961, 285); І оце те мальоване щастя, що мало скрасити його вбоге життя, яке пестив він у мріях парубочих?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26).
2. у знач. прикм. Намальований олівцем, пером, фарбами тощо. — Дурень той русин, що дав мене на запоруку мальованого святого (Іван Франко, IV, 1950, 148); Струни її [скрипки] здаються мальованими лініями на полірованому дереві (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 30); * У порівняннях. Панночка вбралась якнайкраще та й лежить у ліжку, як мальована (Марко Вовчок, I, 1955, 113);
// Оздоблений малюнками, помальований фарбами. Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи та історичні пісні, 1941, 193); Мальований комин вигравав усіма фарбами (Яків Качура, Вибр., 1947, 94).
Мальований стовп, заст. — верствовий стовп. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85).
3. у знач. прикм., перен., розм. Дуже гарний (у Ізнач.). Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм, чмокнемося, Та й поберемося, Моя крале мальована (Тарас Шевченко, II, 1953, 286).