МАКСИМАЛІ́ЗМ, у, чол.
1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю;
// Доведення яких-небудь вимог до максимуму. Як у ствердженні хорошого, передового, так і в критиці негативного радянська література відрізняється максимальними вимогами до життя, до людей, так би мовити, художнім максималізмом (Шамота, Талант і народ, 1958, 37).
2. іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів.