МАКОТИ́РЯ, і, жін., фам., ірон. Стрижена або голена голова. Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею… (Панас Мирний, II, 1954, 111);
// Взагалі про голову людини.
МАКОТИРЯ
Тлумачення слова