МАКОГІН

МАКОГІ́Н, гона, чол. Дерев’яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 61); Хазяїн кинув на стіл ложку, вихопив із макітри макогін і вибіг на двір (Петро Панч, В дорозі, 1959, 185);  * У порівняннях. Як у діжку макогоном, У бубон стукотить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 132); Голова в його була лиса, справді наче облизаний макогін (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 313).