МАЙСТРУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Тарас Шевченко, II, 1953, 312); Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Нечуй-Левицький, I, 1956, 263); Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (Іван Франко, II, 1950, 344); Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки — «котвиці» (Яків Качура, Вибр., 1953, 75).
2. неперех., розм. Те саме, що теслювати. Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15).