МАЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до майстер; належний майстрові. З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 82); Усі слова — співучі струни, Коли під майстровим смичком… (Максим Рильський, Поеми, 1957, 155);
// Власт. майстрові. Жаль мені.. прощатися з тобою, бо маєш в руках майстрову жилу, талан (Михайло Стельмах, I, 1962, 120).
МАЙСТРІВ
Тлумачення слова