МАЙСТЕ́РСТВО, а, сер.
1. Те саме, що ремесло. Якусь мені бог дав легку руку до майстерства: що очима ввиджу [побачу], то руками зроблю (Іван Франко, II, 1950, 39); Никодим Онуфрійович кожного свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати і поступово виводив у митці цього тонкого і розумного майстерства (Юрій Смолич, V, 1959, 90).
2. заст. Майстерність (у 1 знач.). Щоб показати своє артистичне майстерство перед дамами, Гануш розпочав веселу шумну п’єсу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 218); Коваль вправно орудував молотком, і плугатарі, немов діти, не могли одірвати очей від чарівного майстерства (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 168).