МАЙНО, а, сер.
1. Речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 9); Майна того небагато: стара скриня, з діда-прадіда, материн ткацький верстат, горщики та інший хатній скарб (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 555); Майно, власник якого є невідомим (безгосподарне майно), переходить у власність держави у порядку, визначеному спеціальним законом (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 15); Державне майно;
// рідко. Устаткування. Дівчича-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (Олесь Донченко, II, 1956, 70).
▲ Нерухоме майно див. нерухомий 2; Рухоме майно див. рухомий.
2. розм., рідко. Те саме, що маєток 1. Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові, .. а потому оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 174).