МАЄ́ТНІСТЬ, ності, жін.
1. тільки одн., рідко. Те саме, що майно 1. Він вже став заможним, мав маєтність і був кандидатом на правдивого дідича з селян (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 55); [Гібсон:] У вас було забезпечене майбутнє, вільне життя, маєтність, гарна дружина (Вадим Собко, П’єси, 1958, 93).
2. перев. мн., заст. Маєток (у 1 знач.). Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (Олекса Стороженко, I, 1957, 365); Велика Жовтнева революція відібрала від капіталістів і поміщиків їх привілеї і їх багатства, віддала всі їх маєтності визискуваним раніше трудівникам.. на вічне володіння (Юрій Смолич, VI, 1959, 541).