МАГНІ́ТИК, а, чол., фіз.
1. Зменш. до магніт.
2. Одна з найменших магнітних частинок, з яких складається магніт. У ненамагніченій сталі атомні магнітики розташовані безладно, отже, дія кожного знищується зворотною дією обернено розташованого магнітика (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 194).