МАГНІ́Т, у, чол., фіз. Тіло, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе деякі інші тіла. Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Таку руду назвали магнітним каменем, або магнітом (Фізика, II, 1957, 130); Низьке чоло його збігається глибокими зморшками,.. темні зіниці тремтять, мов стривожена магнітом стрілка компаса (Петро Колесник, Терен.., 1959, 273); * У порівняннях. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Панас Мирний, IV, 1955, 207);
// перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою. Відвівши графиню з доньками до зали, засів [граф] у цій кімнаті, яка внаслідок цього і стала магнітом, що притягав до себе весь мужеський [чоловічий] світ (Іван Франко, VI, 1951, 230); — Думаю, він [човен] далеко від острова не одійшов, — сказав командир. — Тут, здається, є для нього якийсь магніт (Микола Трублаїні, II, 1955, 319).
МАГНІТ
Тлумачення слова