МАГНЕТИ́ЗМ, у, чол.
1. Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла.
▲ Земний магнетизм; Магнетизм Землі: а) властивість земної кулі, що виявляється в існуванні навколо неї магнітного поля. Магнетизм Землі спрямовує потоки наелектризованих частинок, які досягають земної поверхні, таким чином, що деякі з них прямують до північного полюса Землі, а інші — до південного (Бесіди про всесвіт, 1953, 103); б) розділ геофізики, що вивчає магнітне поле Землі.
2. Учення про магнітні явища та магнітні властивості тіл. Курс магнетизму.