МАГІ́СТР, рідше МАГІ́СТЕР, тра, чол.
1. У дореволюційній Росії та деяких інших країнах — перший учений ступінь, що присуджувався після спеціального іспиту та захисту дисертації. Після блискучого захисту дисертації Надєждін дістав учений ступінь магістра фізики (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 64);
// Людина, що має такий ступінь. Він себе [зве] магістром фармації і хірургії, проте по ярмарках пускає хлопам кров і рве зуби (Іван Франко, II, 1950, 376); До фабричок, які в Нашому називались «виробнями», майстерень.. щораз частіше заглядали інженери, всілякі магістри, агрономи, люди з дипломами учителів, питаючи будь-якої роботи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 120).
2. У середні віки — голова духовного або рицарського ордену. Магістр Лівонського ордену зберіг тільки Курляндію вже як васал польського короля (Історія СРСР, I, 1956, 134).