МАГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до магії (у 1 знач.). Там же [в рукописі Т. Поповича] знаходяться й інші пам’ятки старої магічної літератури (Іван Франко, XVI, 1955, 328); Горпина затремтіла всім тілом, немов дитина мусила загинути від магічної формули, повної лихих чар (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 374).
▲ Магічний квадрат — квадрат, поділений на менші квадратики з цифрами, сума яких у кожному рядку, стовпчику та по діагоналі однакова.
♦ Магічне коло — те саме, що Зачароване коло (див. зачарований).
2. перен. Надзвичайно сильний, непереборний; чарівний, чудодійний. — Її очі мали якийсь магічний вплив на тебе (Іван Франко, IV, 1950, 356); Далеко попереду глухо гуготів фронт. Він не лякав дівчину. Більше того, він зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (Олесь Гончар, III, 1959, 174);
// Який має надзвичайний вплив на кого-небудь. Магічне це слово — план. Всі в нього вірили, всі про нього говорили з пошаною (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 364).