МАЦ, виг. Уживається як присудок за знач. мацнути. Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей, та й клямки не налапа (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 214); — Де ж ти його [картуз] загубив, роззяво? — накинувся на нього Тимко. — А хіба ж я знаю? Біг-біг — мац, а його нема (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47).
МАЦ
Тлумачення слова