М’Я́ТИЙ, а, е.
1. Який зім’явся, став пом’ятим. І знову м’ятий розгортає лист Сошенко — і на контури Сатурна уважно дивиться (Максим Рильський, III, 1961, 219); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м’ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 165); Схили [даху] вкривали ..зв’язками м’ятої соломи (Дерев’яне зодчество України, 1949, 64).
2. Перетворений у м’яку масу чавленням. У великій мисці парувала м’ята картопля (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 328); М’яті ягоди.