М’Я́ЛО, а, сер.
1. Те саме, що макогін. — Мовчи, невістко.. Як ухвачу м’яло, виб’ю тобі зуби! (Павло Чубинський, V, 1874, 696); Висить м’яло на кілку, Буде жінці і дяку… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 340).
2. перен., зневажл. Млява, нерішуча людина. — Лежить оце м’яло, оцей лежень, неначе колода!.. — було кричить він (Нечуй-Левицький, I, 1956, 607).