ЛИТВИ́НИ, ів, мн. (одн. литвин, а, чол.; литвинка, и, жін.), заст.
1. Литовці. Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 131).
2. Поліщуки. На українських заводах з’явились безщасні поліщуки, чи, як звуть їх на Україні, литвини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 95); Артем уже знав, що є тартаки такі великі в місті, а ліс туди плотами по Дніпру литвини сплавляють (Андрій Головко, II, 1957, 213).