ЛИША́ЙНИК, а, чол. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі. У вологих, затінених місцях мох і лишайники можуть вкривати камінь, пень або стовбур дерева з усіх боків (Наука і життя, 8, 1961, 35); Прозелень в очах Стадницького схожа на потріскані в час дозрівання цятки лишайників, що виростають на старих воротях чи хвіртках (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).
ЛИШАЙНИК
Тлумачення слова